Синдром Яценюка - ні рожі, ні Кожі
Дмитро Видрін якось мудро помітив, що ніяка політологія в Україні
існувати не спроможна. Бо політологія – це наука. А наука може
досліджувати лише ті явища, що підпорядковані бодай якимсь законам.
Оскільки ж вітчизняні поводирі нації жодних законів принципово не
визнають і діють виключено з міркувань власного розуміння власних
інтересів, то пояснювати й прогнозувати українське сьогодення політологи
не здатні. А такі прогнози лежать виключно в царині психології. Чи
психіатрії.
Погодьмося, навіть найгеніальніший політолог не здатен був передбачити
феєричну витівку Голови Верховної Ради України Арсенія Яценюка, якого
Президент України 18 лютого 2008 року спеціально задля того запросив до
Міністерства внутрішніх справ на міжвідомчу нараду з питань боротьби з
контрабандним ввезенням автомобілів. Категорично ні! Перо політолога
безсило опускається, руки розводяться в здивуванні, і лише психіатр може,
покрутивши пальцем біля скроні, поставити правильний діагноз. Комплекс
неповноцінності, який зжирає нутро Арсенія Петровича, та його прагнення
довести не тільки власній дружині, але й дорослим дядям з Верховної
Ради, що він також мужик, погнали пана Яценюка в пішохідну еротичну
екскурсію зі скаргами на зазнану ним образу.
Виявляється, під вечір у суботу 16 лютого Арсеній Петрович кудись там
їхав у приватних справах. Судячи з того, що їхав він Проспектом Перемоги
в бік Житомира, можна цілком припустити, що символ українського
парламентаризму поспішав у якийсь осередок заміського відпочинку. У
сауну, наприклад. Чи стриптиз-бар. Ну, їхав собі громадянин Яценюк, і
їхав. Суто як приватна особа. І на тобі – якийсь нахаба взяв і не
поступився йому дорогою. А позаяк всі ці яценюки, ющенки, луценки й
януковичі з їх повагою до Правил дорожнього руху в киян сидять у
печінках, то нахаба, як стверджує Яценюк, ще й показав йому середнього
пальця.
Дивного в тому, звісно, немає нічого. Бо мешканці столиці вже настільки
вимучені дорожньою поведінкою слуг народу, що Яценюк, можна сказати,
легко відкараскався. Принаймні, автор цих рядків півтора роки поспіль
плекав більш підступну ідею, аніж демонстрація якоїсь там фаланги. А
було так. Як тільки влітку 2006 року український Уряд очолив улюбленець
Народного Президента Віктор Янукович, Гарант зразу ж наказав
підпорядкованому йому Управлінню державної охорони забезпечити Віктору
Федоровичу комфортне пересування з резиденції під Вишгородом до робочого
місця на вулиці Грушевського. УДО-шники дали відповідну вказівку в ДАІ і
двічі на день, у самий «час пік», продавці смугастих паличок стали
перекривати рух від площі Шевченка до Річкового вокзалу. Причому –
зустрічну смугу, по якій двічі несудимий у супроводі ескорту з «мігалками»
на шаленій швидкості демонстрував повагу до виборців. Водії товклися в
страшенних пробках, матюкали Президента з його Януковичем, але стадо
воно й є стадо.
Тоді я, пару разів постоявши в черзі за право безперешкодного проїзду
Віті-Єнакіївського, став підбурювати знайомих вболівальників за долю
народну з числа тих, що через день плескають язиками на телеканалах.
Давайте, мовляв, хлопці, прочитаємо Віктору Федоровичу невеличку лекцію
на тему Закону України «Про дорожній рух». Треба лише зібрати чоловік
30-40 добровольців на колесах, вручити кожному по лоточку яєць,
розставити яйце-снайперів від площі Шевченка до Річкового вокзалу біля
9-ї години ранку, і як тільки очманілий від власної безкарності Янукович
буде нестися повз них, відкривати прицільну стрілянину курячими
яйцеклітинами.
Вболівальники перелякано махали руками й говорили, що за такі речі можна
й 10 діб адмінарешту отримати. «Хлопці, - кажу, - валіть все на мене.
Головне – провести для Віктора Федоровича курс навчання. А вже потім,
коли начальник УДО Гелетей почне вислужуватися та ловити зловмисників,
кажіть, що це негідник Бойко в усьому винуватий, він, гадюка, підбурив і
лише він має за все відповідати. Посиджу – мені не звикати. Але терпіти
цих окупантів – то не поважати самих себе». Одначе ця ідея так і не
знайшла практичного втілення через відсутність необхідної кількості
учасників.
Щоправда, Янукович, на відміну від Яценюка, все ж таки порушував Правила
дорожнього руху на формально законних підставах, оскільки гармидер на
дорозі влаштовували ті, хто мав право це робити, тобто працівники ДАІ, а
прем’єрській «Мерс» із номером 003 гнав Києвом у супроводі автомобілів
міліцейського ескорту з проблисковими маячками на дахах. Арсеній же
Петрович поспішав 16 лютого як суто приватна особа – без ескорту
автомобілів ДАІ, тож був зобов’язаний дотримуватися тих же самих правил,
що й інші учасники дорожнього руху. Але громадянинові Яценюку навіть на
думку не спало, що по завершенні робочого дня він може командувати хіба
в себе на кухні. Та й то, якщо дружина дозволить.
Зацькованому в себе вдома та затурканому у Верховній Раді, Яценюку
залишилося лише одне місце для самоствердження – проїжджа частина. І
тому по вихідних днях, сідаючи за кермо, він носиться вулицями Києва,
розганяючи інші автомобілі. А щоби всі бачили, що на дорозі – справжній
пацан, Арсеній Петрович встановив під радіаторну решітку свого «Лендкрузера»
проблискові маячки, що, ясна річ, категорично заборонено. Бо «мігалки»
може мати виключно спеціальний транспорт – оперативні автомобілі міліції,
машини інкасаторів, карети «швидкої допомоги» тощо, де маячки
встановлюються на даху або на бампері. Тож, щоби усілякі писаки не
стьобалися з Сеніних комплексів та президентських розпатякувань на тему
«закон один для всіх», Яценюк заховав цяцьки між радіатором і решіткою.
Якщо автомобіль стоїть або їде в вимкненими маячками – їхня наявність
непомітна. Але варто Арсенію Петровичу, побачивши попереду якогось лоха,
натиснути кнопочку в салоні, і його тачка починається блимати
синьо-червоними вогниками. Ну, справжній пацан. Одним словом, дитячий
садок «Червоний капелюшок».
Але б’ють, як відомо, на по маячках й навіть не по паспорту. Б’ють по
морді. І тому Арсеній Петрович, від гріха подалі, їздить не один, а в
супроводі охоронців. Бо береженого Бог береже. Кияни – вони такі
знервовані, такі знервовані… А щоби всі знали, який Сєня крутий мужик,
Яценюк 29 лютого 2008 року розповів по телебаченню, як він відмовився
від послуг державної охорони. Цитуємо повідомлення УНІАН (http://www.unian.net/rus/news/news-233422.html):
Председатель Верховной Рады Украины Арсений ЯЦЕНЮК подчеркивает, что
государству пора избавляться от перекрытия дорог для проезда транспорта
чиновников. Как передает корреспондент УНИАН, сегодня в прямом эфире
ГТРК «Крым» А.ЯЦЕНЮК назвал мигалки, эскорты и перекрытие дорог
«азиатчиной» и «худшими рудиментами советчины».
«Я по городу Киеву езжу без мигалок, без эскортов, без перекрытия дорог,
ну это азиатчина (извините за грубость речи), худшие рудименты советчины,
от которых давно пора избавляться», - отметил председатель парламента
страны. По убеждению А.ЯЦЕНЮКА, единственное лицо, которое может ездить
с такими атрибутами, - это Президент. «Единственное лицо – это
Президент, который всенародно избран и должен ездить со всеми этими
атрибутами. Все остальные: премьеры, председатели парламента, – в общую
очередь и поехали, - сказал глава ВР Украины. - Вот я езжу уже полтора
месяца (без мигалок и эскортов – УНИАН) – живой, здоровый». А.ЯЦЕНЮК
также сообщил, что две недели тому назад написал требование в Управление
государственной охраны, чтобы с него сняли госохрану. «Меня не от кого
охранять, на меня никто не покушается. Меня от украинского народа
охранять не надо», - сказал глава ВР Украины.
І треба ж було такому трапитися: через три тижні після лицемірної заяви
Яценюка по кримському телебаченню, коли Арсеній Петрович разом з двома
екіпажами охорони, від якої він начебто відмовився, як приватна особа
ганяв лохів Проспектом Перемоги, водій якогось «Порш-Каєна» показав йому
щось таке, що громадянин Яценюк сприйняв за середній палець руки. Якби
Верховну Раду очолювала розумна людина, то ніякого б інциденту не
трапилося б, а спікер, від душі посміявшись, поїхав би собі далі. Якби
Верховну Раду очолював типовий народний депутат, то спікер, у свою чергу,
показав би середнього пальця іншим водіям і, знову ж таки, помчав би в
своїх справах. Але на радість українського електорату ось вже кілька
місяців парламентом керує пан Яценюк, якого депутати то «Кроликом»
назвуть, то карточки для голосування позбавлять. І вдома якого – ще й
дружина, що на кілька років старша… Коротше кажучи, громадянин Яценюк,
обтяжений комплексом неповноцінності, відправив за своїм кривдником
погоню.
Пальці рук до табуйованих органів в Україні, начебто, ще не належать.
Але фантазія Арсенія Петровича, розбурхана його проблемами на особистому
фронті, підказувала йому, що власник пальця на щось натякав. Можливо,
зловмисник мав на увазі, що палець – це єдиний працюючий орган Арсенія
Петровича. А може – і того гірше – у такий спосіб намагався звернути
увагу спікера на те, що кожний депутат парламенту мусить тиснути кнопку
для голосування власним пальцем. А не віддавати картку керівникові
фракції…
Як би там не було, громадянин Яценюк наказав працівникам УДО того нахабу
наздогнати та покарати – забрати в нього посвідчення водія. Щоби всі
побачили, який Арсеній Петрович крутий перець. Звісно, ніякого законного
права зупиняти автомобілі, перевіряти документи у водіїв і, тим більше,
щось вилучати працівники УДО права не мають. Але закони в Україні, як
відомо, пишуться тільки для тих лохів, яких яценюки своїми тачками на
дорогах лякають. Бажання Яценюка – ото і є закон. Отже, кинулися
УДО-шники на двох джипах у погоню, наздогнали «Порш-Каєн» на вулиці
Чорнобильській, заблокували, притиснули своїми «Лендкрузерами» до
бровки, і стали вимагати у водія посвідчення.
Але водій виявився й собі не промах – підполковник міліції, заступник
начальника спецзагону «Кобра» Олексій Кожа, який зажадав викликати наряд
ДАІ. УДО-шники зателефонували своєму начальству, те передзвонило в ДАІ,
і за п’ятнадцять хвилин на місці зупинки «Поршака» й двох «Лендкрузерів»
прибув наряд у складі капітана міліції Гуриненка та старшого лейтенанту
Дубовця. На вимоги УДОшників забрати у водія «Порш-Коєна» посвідчення
міліціонери лише знизали плечима й сказали, що в них немає бланків
адмінпротоколів. А що вони мали пояснювати – що вилучення посвідчення
водія не передбачено жодним законом? Чи розповідати, що протокол про
адмінпорушення треба складати відносно самих УДОшників, які беззаконно
переслідували автомобіль Кожі, створюючи аварійну ситуацію? То ж
довелося орлам Гелетея повертатися до Яценюка ні з чим.
Такого удару по своїх чоловічих чеснотах Арсеній Петрович перенести вже
не міг. Наступні неділю він, мов грушу, тряс міністра внутрішніх справ
Юрія Луценка, вимагаючи звільнити того Кожу з посади. А зрання, у
понеділок 18 лютого, побіг зі скаргою на Кожу до Президента. Якби главою
держави в Україні був не Віктор Андрійович Ющенко, а бодай трохи розумна
людина, то він пояснив би спікеру парламенту, що дорослі дяді зі своїми
кривдниками розбираються самі в приватному порядку, а не бігають на них
скаржитися високим посадовцям, використовуючи своє службове становище. І
Яценюк, і Кожа не поділили ліву смугу по Проспекту Перемоги виключно як
приватні особи й у позаробочий час. Тож якщо громадянин Яценюк вважає,
що його чимось образив громадянин Кожа, то й діяти Яценюкові треба так,
як мають у таких випадках вчиняти всі інші громадяни. Тобто – звернутися
з позовом про суду, надати докази образи, якщо такі виявляться,
обґрунтувати розмір завданої моральної шкоди й отримати сатисфакцію. Або
не смішити людей.
Але многомудрий Арбітр Нації замість того, щоби пригадати, як його
Секретаріат прикрашав міста, села й автошляхи України бігбордами з
президентською мармизою та гаслом «Закон один для всіх», взяв і потягнув
Яценюка разом із собою на міжвідомчу нараду. Ну, а міністр внутрішніх
справ, довідавшися про таке, вирішив випередити події й отого Кожу
негайно звільнити.
Друкуємо витяг з наказу про звільнення Олексія Кожі. Ті місця в цьому
наказі, які суперечать телевізійним розповідям пана Яценюка, а також
законам і здоровому глузду, ми залюбки підкреслили.
МІНІТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ
НАКАЗ
18.02.2008 м.Київ №75
16 лютого 2008 року працівники спеціального загону «Кобра» особливого
прзначення МВС України (підпорядкованого Департаменту ДАІ МВС України) (далі
– «Кобра») забезпечували безпечний і безперешкодний проїзд під час
супроводження автомобілів з особами, стосовно яких здійснюється державна
охорона.
Під час здійснення заходів водій автомобіля «Порш-Каєн» (номерний знак
АН 2224 СМ) створив аварійну ситуацію автомобілю, у якій знаходилась
особа, яка користується державною охороною, не надав переваги в русі, на
проблискові маячки синього кольору та спеціальний звуковий сигнал не
відреагував.
У подальшому встановлено, що зазначеним автомобілем керував заступник
начальника загону «Кобра» підполковник міліції Кожа О.М., який приховав
факт затримання його працівниками УДО, при проведенні розслідування
проявив нещирість, усіляко намагався приховати даний факт та заплутати
хід службового розслідування.
У свою чергу, працівники загону «Кобра» капітан міліції Гуриненко О.І.
та старший лейтенант міліції Дубовець В.Л. на порушення вимог наказу МВС
України від 13.11.2006 №1111 не зафіксували факт правопорушення, про
даний факт керівництву ДДАІ та УДО не доповіли, а до 18.02.2008
намагались приховати подію, що сталася, та заплутати хід службового
розслідування.
У зв’язку з вищенаведеним
НАКАЗУЮ:
1. За скоєння адміністративного правопорушення, укриття факту затримання
працівниками УДО, проявлену нещирість під час проведення службового
розслідування та намагання заплутати хід його проведення заступник
начальника з ресурсного забезпечення спеціального загону «Кобра»
особливого призначення при МВС України (підпорядкованого Департаменту
Державної автомобільної інспекції) підполковник міліції Кожа Олексій
Михайлович відповідно до статті 66 Положення про проходження служи
рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ підлягає
звільненню з ОВС за вчинок, що дискредитує звання начальницького складу.
…………….
Міністр Ю.В.Луценко
Отже, ні про який середній палець у наказі не йдеться. Кожа звільнений
за скоєння невідомо якого адміністративного правопорушення, і це при
тому, що факт такого правопорушення може бути встановлений лише судом.
Ніяких висновків службового розслідування не має, ніякий суд
адміністративні матеріали не розглядав, але міністр вже звільняє. Звісно,
в Україні правосуддя відсутнє взагалі й бажання яценюків давно вже
замінюють будь-яке судове рішення. Але навіщо ж освідчуватися в цьому на
папері? Навіщо писати, що працівники УДО затримували Кожу? До відома
міністра внутрішніх справ: співробітники Управління державної охорони
ані затримувати громадян, ані міняти Генеральних прокурорів, ані
захоплювати приміщення Генеральної прокуратури законного права не мають.
А те, що охоронці Яценюка ганялися за «Поршаком», свідчить лише про
інтелектуальний рівень самого Арсенія Петровича та про появу в Україні
новітніх опричників.
Але якщо Луценко написав про якесь там затримання, то логічно спитати –
а де протокол затримання? Агов, пане Луценко… І з яких це пір працівники
міліції повинні щось там доповідати начальникові УДО Гелетею?..
Щоби якось вийти з пікантної ситуації, того ж дня, 18 лютого, Кожу
викликали до начальника «Кобри» Дмитра Цімаховича, який наказав капітану
Гуриненку скласти заднім числом, від 16 лютого, протокол про начебто
порушення Кожею правил дорожнього руху й передати той протокол для
розгляду в суд. Але б краще міліціонери цього б не робили. Бо в наказі ж
чітко написано: «капітан міліції Гуриненко О.І. та старший лейтенант
міліції Дубовець В.Л. … не зафіксували факт правопорушення».
Уявімо ситуацію: 2003 рік, міжвідомча нарада за участю Президента
України Леоніда Кучми, Генерального прокурора Геннадія Васильєва, Голови
СБУ Ігоря Смешка, Голови Верховного Суду Василя Маляренка, міністра
внутрішніх справ Миколи Білоконя й усіх членів колегії МВС. І ось на цю
нараду Кучма приводить Голову Верховної ради Володимира Литвина з тим,
щоби спікер парламенту під об’єктивами доброго десятка телекамер з
провідних каналів розповів, як два дні тому, коли він, як приватна особа
їхав у своїх особистих справах, і йому на дорозі якийсь Кожа показав чи
начебто показав середній палець. І як він влаштував на Проспекті
Перемоги погоню за тим Кожею … Уявили? – Отож.
За часи Кучми нічого подібного й бути не могло, оскільки людей з
нестійкою психікою до влади намагалися не допускати. Натомість всі
прилюдні кроки керманичів минулого режиму ретельно продумувалися, а
всілякі особисті конфлікти вирішувалися за закритими дверима й без
розповідей про верховенство права. Бо перенесення таких конфліктів у
публічну площину за умови повного державного беззаконня неминуче
перетворювало б керівників держави на клоунів.
Наприклад, у 2000 році начальник якось там райвідділу міліції з
Чернігівщини у відповідь на скарги підлеглих щодо маленької зарплатні
взяв і ляпнув: «Хай вам президент платить». Ну і що, хіба Кучма
влаштував з цього приводу телешоу на розширеній колегії МВС? – Звісно,
ні. Бо в такому випадку всю подальшу розправу з балакучим міліціонером
довелося б проводити публічно, під регіт журналістів і в’їдливі
коментарі правознавців, які б тикали президента носом у власне лайно й
розповідали б йому, що закон один для всіх. Натомість все було зроблено
по-інакшому, а історія з чернігівським міліціонером збереглася для
нащадків лише завдяки невгомонному майору Мельниченку. Слухаємо розмову
між Леонідом Кучмою та міністром внутрішніх справ Юрієм Кравченком:
Кравченко: Значить, по-перше, доручення чи будем давати? Не доручення,
по цьому начальнику райвідділу…, ну, пам’ятаєте, що в Чернігівській
області казав: «Хай вам президент платить».
Кучма: Да-да-да.
Кравченко: Заступника уже опустили, так. На нього порушили кримінальну
справу. Значить, по 165-й, це службові порушення, так, 187-а. Так, що я
думаю, що десь, на цій неділі ми йому покажемо.
Кучма: Да-да. Хай.
Кравченко: Теж покажемо, кому що говорити.
Кучма на комплекси не страждав, доводити дружині й депутатам парламенту
власну «крутизну» потреби не мав, тож тихенько розправився зі своїм
кривдником без зайвого шуму й циркової вистави. Але нащадки Данілича,
обтяжені проблемами із психікою, рахувати свої дії бодай на два кроки
вперед не здатні. І пішов Арсеній Петрович на міжвідомчу нараду
керівників правоохоронних органів, щоби всі побачили, як він того Кожу
буде рвати. Бо його «підписка» - аж цілий Президент України.
Просто скласти фальшивий протокол про начебто порушення Кожею Правил
дорожнього руху й незаконно звільнити підполковника міліції з посади за
ніким не встановлене правопорушення Яценюку здалося замало. Він хотів
викупатися в променях слави. На очах ошелешених журналістів Голова
Верховної Ради, взявши слово зразу ж після Президента, став викладати
свою версію пригоди на Проспекті Перемоги. Спочатку Арсеній Петрович
розповів, що він полюбляє у вихідний день, як звичайний громадянин, без
охоронців і ескорту міліції, поїздити по столиці. Любить, мовляв,
покрутити кермо. І ось їхав він 16 лютого, як приватна особа (на цьому
Яценюк особливо наголошував), без «мігалок» (Арсеній Петрович це також
підкреслював), як його наздогнав якийсь «Порш-Каєн» і став підрізати
автомобіль спікера та перетинати подвійну осьову лінію. А водій «Порше»
ще й показав Яценюкові середній палець. Тоді Яценюк наказав охоронцям (від
яких, голова парламенту, як ми пам’ятаємо, відмовився ще в середині
січня) наздогнати нахабу. А охоронці, зупинивши «Порш-Каєн» навіть не
відібрали у водія посвідчення!!! Виявляється – потрясав якимсь папірцем
головний український законодавець – порушник їхав на автомобілі з
донецьким номером АН 2224 і тому співробітники УДО навіть не насмілилися
спитати його прізвища!!! І потім той «донецький» два дні ховався від
розправи, позаяк служить заступником начальника спецзагіну «Кобра»!!!
Ось, як, виявляється колобродять на дорогах працівники міліції – пальці
показують пересічним громадянам.
Що було далі – бачила вся країна. Ющенко заявив, що мають бути негайно
звільнені начальник Департаменту ДАІ, начальник «Кобри» і його заступник
Кожа, виставив з залу головного ДАІшника Коломійця – «Ідіть у приймальню
міністра та пишіть рапорт про відставку» - та прочитав довгу проводіть
про те, що кожний начальник обласного управління міліції повинен стояти
на дорозі біля кожного сержанта ДАІ й слідкувати за дорожньою
обстановкою. При цьому, ясна річ, ніхто не наважився шепнути Гарантові
на вухо, що порядок звільнення громадян з роботи регулюється не
панськими забаганками, а законами.
Зрозуміло, що ті закони писані не для Ющенка й Яценюка. І, тим більш, не
для Луценка. Але тепер журналістів з’явився привід роздобути папери про
звільнення Кожі, порівняти їх текст з виступом Яценюка й переконатися,
що на чолі держави перебувають лицемірні брехуни. Бо, з одного боку,
Яценюк з пафосом розповідає, що він їхав як приватна особа без ескорту,
«мігалок» і охорони, а з іншого – вимагає звільнити Кожу, оскільки, як
записано в наказі, того дня працівники «Кобри» «забезпечували безпечний
і безперешкодний проїзд під час супроводження автомобілів з особами,
стосовно яких здійснюється державна охорона. Під час здійснення заходів
водій автомобіля «Порш-Каєн» (номерний знак АН 2224 СМ) створив аварійну
ситуацію автомобілю, у якій знаходилась особа, яка користується
державною охороною, не надав переваги в русі, на проблискові маячки
синього кольору та спеціальний звуковий сигнал не відреагував».
Цікаво, яким місцем Арсеній Петрович подавав спеціальний звуковий
сигнал, якщо пересувався він Проспектом Перемоги, з його ж слів, як
приватна особа без будь-якого супроводу? І де на тому Проспекті,
розділеному по середині відбійником, намальована подвійна осьова лінія?
І до чого взагалі все це театральне дійство, якщо протокол про начебто
порушення Кожею Правил дорожнього руху суд ще навіть і не розглядав,
отже ні в якому правопорушенні Кожа винним доки не визнаний?
Якби не феєрія Яценюка під час міжвідомчої наради, фальшивий протокол
про начебто порушення підполковником Кожею Правил дорожнього руху без
зайвого галасу протягнули б через суд, після чого самого Кожу тихенько б
звільнили (після постанови суду!). Але бажання Арсенія Петровича
розповісти про свою крутизну призвело до того, що 29 лютого 2008 року в
Святошинський районний суд Києва прибуло не менше п’яти десятка
журналістів та десь біля двадцяти знімальних груп з різних телеканалів.
Бо суд на підставі складного на вимогу Яценюка протоколу мав встановити,
чи вчиняв Кожа адміністративне правопорушення, за яке його було авансом
звільнено.
Не виключено, що Арсеній Петрович, вимагаючи скласти протокол на Кожу,
думав тим самим місцем, яким подавав звукові сигнали. Принаймні, якщо
він вже вирішив влаштувати бучу з приводу своїх дорожніх пригод, у
протокол треба було писати правду. Натомість 18 лютого в конференц-залі,
що біля кабіну начальника «Кобри» по Проспекту Перемоги 10-а, було
зліплено фальшивку, на якій зазначено, що начебто цей протокол складений
о 17 годині 20 хвилин 16 лютого 2008 року на вулиці Прилужній, 8. Одного
цього достатньо, щоби суд закрив адміністративне провадження.
Ні про якого потерпілого Яценюка в протоколі – ані пари з уст. Натомість
сказано, що «16.02.2008 в 17-10 в м.Києві на Проспекті Перемоги, 192,
керуючи автомобілем «Порш-Кайєн», водій Кожа О.М. при перестроюванні не
надав перевагу автомобілю «Тойота Лендкрузер», держномер АІ 2025 АС,
який рухався в суміжній смузі, вимушивши при цьому його різко гальмувати
та змінювати напрямок руху, чим створив аварійну ситуацію». Виникає
цілком природнє запитання – а в який спосіб капітан Гуриненко, що склав
цей протокол, встановив склад правопорушення? Може він був присутнім під
час двобою між Кожею та Яценюком? Виявляється – ні. До протоколу
долучено рапорт Гуриненка, яким той повідомляє свого начальника
Цімаховича, що: «16.02.2008 при несенні служби по вл. Прилужна, 8
приблизно в 17-10 до мене звернувся громадянин Шуть Я.А. про те, що
автомобіль «Порш-Коєн» д.н. АН 2224 СН створював аварійну ситуацію
автомобілю «Тойота Лендкрузер» д.н. АІ 2025 АС та попрохав вжити заходів
згідно чинного законодавства».
Хто такий Шуть Я.А., коли й за яких обставин він став очевидцем «створення
аварійної ситуації», у чому та ситуацію полягала – ані слова. Адресу
пана Шутя навіть ніхто не записав. І це називається – «закон один для
всіх». А тепер замислимося – чи знайдеться в Україні суддя, який у
присутності десятків журналістів визнає Кожу винуватим у «створенні
аварійної ситуації»? Без журналістів – скільки завгодно. І якби Яценюк
не оповів про свої страждання молодого Вертера, так би, напевно, і
сталося. Але під телекамери жоден суддя оцю фількіну грамоту навіть
розглядати не стане – він її просто відправить назад у ДАІ, де той
протокол згине в архівній пилюці.
Навіщо, питається, було влаштовувати спектакль під час міжвідомчої
наради, якщо Яценюк розповідає одне, у протоколі написано друге, а в
наказі про звільнення Кожі – третє? Не кажучи вже про те, що будинку з
адресою Проспект Перемоги, 192, біля якого Кожа начебто заважав Яценюку,
в природі не існує – ця вулиця закінчується значно раніше. Тож не дивно,
що суддя на клопотання адвокатів Кожі Тетяни Монтян і Світлани
Самсоненко долучив до адміністративної справи наказ за підписом Луценка
від 18.02.2008 №75, у якому міністр стверджує, що Кожа скоїв
адміністративне правопорушення (вкотре кажемо – факт порушення Правил
дорожнього руху може бути встановлений лише постановою суду), відеозапис
з легендарним вже виступом Яценюка та задовольнив клопотання про виклик
до суду автора протоколу Гуриненка (він підлягає допиту в якості свідка).
Але найголовніше – суддя постановив витребувати з ДАІ інформацію щодо
автомобіля АІ 2025 АС, водієві якого Кожа начебто перешкоджав. Бо
Арсеній Петрович категорично стверджує, що за кермом цього автомобіля
був саме він. А Кожа стверджує – що ні. І навіть продемонстрував
фотографію, зроблену під час блокування його «Поршака» працівниками УДО.
Так ось, блокував саме автомобіль з номером державної реєстрації АІ 2025
АС. Тобто, особисто Арсеній Петрович?.. Чи його охоронець Шуть Ярослав
Анатолійович?
Навіть важко уявити, яку ж довідку до суду щодо автомобіля потерпілого
нададуть працівники ДАІ. Оскільки державний номерний знак АІ 2025 АС був
виданий зовсім іншій людині – мешканцю Броварів Дядюку Роману
Вікторовичу. І на зовсім інший автомобіль – «Опель Астра» зеленого кольору, свідоцтво про реєстрацію АІС 013616. Рік тому цей «Опель» Роман
Вікторович фактично продав, але залишається формальним власником і
автомобіля, і вказаного номерного знаку, позаяк під час продажу не
оформлював відповідну угоду, автомобіль з реєстрації не знімав, а лише
видав покупцеві генеральну довіреність. А це означає, що «Тойта
Лендкрузер», якому начебто перешкоджав Кожа, є «двійником», а номерний
знак на ньому - фальшивий.
Вся ж родзинка полягає якраз у тому, що про свою баталію на Проспекті
Перемоги Яценюк оповів українській громаді під час міжвідомчої наради,
присвяченій боротьбі з контрабандою автомобілів, де Арсеній Петрович
лише хитав головою, коли пан Президент з обуренням розповідав про оті
самі «двійники». Виявляється, в Україні бігає понад 133 тисячі
автомобілів іноземного виробництва, які не пройшли розмитнення й
отримали номерні знаки або по фальшивих документах, або взагалі
прикрашені липовими держномерами, як отой «Лендкрузер» АІ 2025 АС.
Внаслідок цього, сказав Президента, до бюджету не надійшло п’ять
мільярдів гривень. Браво, Арсенію Петровичу! Біс!
Втім, категорично стверджувати, що автомобіль, за кермом якого, як
стверджує Голова Верховної Ради, перебував саме він, є звичайним
«контрабасом», ми не станемо. Оскільки фальшиві держзнаки використовують
також для оздоблення автомобілів, що перебувають в угоні. Тож повідати
правду може хіба сам Арсеній Петрович, позаяк перевірити номери двигуна
й кузова цього автомобіля немає ніякої можливості, причому не тільки в
журналістів, але й у працівників ДАІ. І це не дивно. Річ у тому, що
міністр внутрішніх справ Луценко ще в 2006 році підписав інструкцію для
ДАІ-шників, що передбачає «особливості взаємовідносин з народними
депутатами України, суддями, працівниками органів прокуратури, які є
учасниками дорожнього руху». У пункті 22.11.1. цієї інструкції сказано,
що «не допускаються адміністративне затримання народного депутата
України, особистий огляд, огляд транспортного засобу, що ним
використовується». А використовувати народний обранець може все, що йому
заманеться.
Не менш цікавим є пункт 22.11.2: «Особистість судді недоторкана, він не
може бути притягнутий до адміністративної відповідальності, затриманий
або примусово доставлений до ОВС у порядку провадження стосовно справ
про адміністративні правопорушення. Недоторканність судді поширюється
також на транспорт, що ним використовується, на майно і документи, що
йому належать».
Але справжнім шедевром і наочним втіленням принципу «закон один для всіх»
є пункт 22.11.3. Цитуємо: «Відносно працівника прокуратури не
допускаються
примусове доставляння до ОВС, особистий огляд, огляд речей і
транспортного засобу, що ним використовується». Отакої.
Тому всі свої розпатякування про необхідність боротьби з контрабандою
автомобілів пан Ющенко цілком міг би висловити не на велелюдній нараді,
а у вузькому колі кількох осіб: Голові Верховної Ради, Голові Верховного
Суду, Генеральному прокурору й, звісно ж, міністру внутрішніх справ. Бо
цим достойником достеменно відомо, хто саме їздить на автомобілях з
фальшивими номерами державної реєстрації. Як відомо їм і те, що «двійники»
виявляються працівниками міліції дуже рідко й абсолютно випадково
Погляньмо, наприклад, на перелік автотранспорту, що значився в угоні і
який у 2006-2007 роках був виявлений працівниками відділу кримінального
розшуку Донецького міськуправління міліції:
Автомобіль «Шкода Октавія», викрадений на території Франківського району
м.Львова, перебував у користуванні в співробітника УСБУ в Донецькій
області Савченка О.С.
Автомобіль «Шкода-Октавія», викрадений на території Франківського району
м.Львова, перебував у користуванні в старшого слідчого Слідчого
управління ГУМВС України в Донецькій області Лачіна В.С.
Автомобіль «BMW-3201», викрадений на території Галицького району
м.Львова, перебував у користуванні в старшого слідчого Слідчого
управління ГУМВС України в Донецькій області Лачіна В.С.
Автомобіль «Ауді-А4», викрадений на території м.Дрогобич Львівської
області, перебував у користуванні старшого інспектора УДАІ в Донецькій
області Ковальова Ю.В.
Автомобіль «BMW-X5», розшукувався Інтерполом, перебував у користуванні в
начальника відділу Управління «Промінвестбанку» Ярош Ю.І.
Автомобіль «Хонда-Акорд», викрадений на території Галицього району
м.Львова, перебував у користуванні старшого оперуповноваженого Відділу
державної служби по боротьбі з економічними злочинами ГУМВС України в
Донецькій області Тулька О.В.
Автомобіль «Ауді-А6», викрадений на території м.Сокальськ Львівської
області, перебував у адвоката Донецької обласної колегії адвокатів
Смирнова К.С.
Автомобіль «Хонда-Цивік», викрадений на території Угорщини, розшукувався
Інтерполом, перебував у користуванні в колишнього співробітника
Управління внутрішньої безпеки по Донецькій області МВС України
Бунчукова С.Л.
Автомобіль «Хонда-Акорд», викрадений у м.Москва, перебував у
користуванні судді Апеляційного суду Одеської області Єреміна О.В.
Зрозуміло, що працівники правоохоронних органів і судді користувалися
краденими автомобілями без документів і по фальшивих номерних знаках.
Наприклад на автомобіль «Хонда-Акорд» одеського судді Єреміна був
навішаний держномер з київською «пропискою» АА 9417 АР. Виявити «двійник»
працівники ДАІ могли б при першій же зупинці цієї автіки. Але хто їм
дозволить перевіряти суддю? – Порух руки із службовим посвідченням – і
жрець незрячої богині їде на краденій тачці далі.
Що ж стосується автомобілів Управління державної охорони чи приватного
транспорту високих посадовців, то на них взагалі видаються спецталони,
які забороняють працівниками ДАІ проводити огляд машини та цікавитися
особою водія. Ці спецталони – окрема тема, а торгівля такими талонами
давно вже становить помітну статтю доходів міліцейських чинів. Втім,
інколи такі талони видаються шановним людям і безплатно.
Думається, мешканці Луганська досі пам’ятають криваве побоїще,
влаштоване в цьому місті невідомими молодиками під час кампанії по
виборах Президента України восени 2004 року. Тобі був розгромлений штаб
коаліції «Сила народу» й покалічені активісти тодішньої опозиції. Всі
пошуки зловмисників і план перехоплення бандитів на дорогах, негайно
задіяний працівниками луганської міліції, не дали жодних результатів.
Тож цих нападників пан Луценко шукає досі. Між тим, для того, щоби
поставити законну крапку в тій історії, Юрію Віталійовичу достатньо було
б поцікавитися в свого улюбленця, начальника Департаменту кримінального
розшуку МВС України Василя Паскала, кому саме він видав у 2004 році
спецталони, що охороняють автомобілі від небажаних контактів з
працівниками ДАІ. А між тим, побоїще в Луганську влаштували бандюки з
Єнакієвого, яких тодішній заступник начальника УБОЗ УМВС України в
Донецькій області пан Паскал і ощасливив тими спецталонами. Причому –
без жодної користі, а лише за покликом сумління.
Принагідно зазначимо, що зараз на руках сторонніх осіб, передусім –
усілякої челяді вищих посадовців держави - перебуває кілька тисяч таких
спецталонів. І це при тому, що видаватися вони можуть лише оперативному
автотранспорту деяких підрозділів Міністерства внутрішніх справ, Служби
безпеки України, Управління державної охорони, податкової міліції та
Державної прикордонної служби. Щоправда, колишній міністр внутрішніх
справ Василь Цушко намагався навести лад з видачею спецталонів, і навіть
наказав вилучити ті талони, що були безпідставно виписані. Але як тільки
Цушко наприкінці травня 2007 року опинився в лікарні, вакханалія з
роздачею талонів вибухнула з новою силою. Про цей факт, а також про
видачу Василем Паскалом спецталонів Єнакіївській братві, достеменно
відомо «польовому командиру Майдану» Юрію Луценку, але жодних заходів
він не вживає й вживати не буде. Хоча б тому, що спецталони були видані,
зокрема, на ті крадені або нерозмитнені автомобілі, що пройшли «реєстрацію»
в ДАІ через підпільний сервер, під’єднаний у 2006 році «собаками Луценка»
до бази даних Державтоінспекції. У останні дні першої міністерської
каденції Юрія Віталійовича цей сервер був вилучений працівниками СБУ, а
за фактом незаконної реєстрації автомобілів-двійників навіть порушена
кримінальна справа. Втім, повідомляти про її результати правнуки
Дзержинського не поспішають.
Тож не дивно, що Яценюк з вереском сприйняв інформацію про фальшивий
номерний знак, що був навішаний на його «Лендкрузер». За пару годин
після того, як суддя Святошинського суду оголосив перерву в розгляді
адмінматеріалів щодо Кожі, Голова Верховної Ради вже роздавав істеричні
коментарі, які варті цитування. По-перше, Арсеній Петрович заявив, що «державні
посадові особи їздять на автомобілях, що зареєстровані у Верховній Раді».
Ну, ми це знаємо й без допомоги пана Яценюка. Дійсно, автомобіль «Тойота
Лендкрузер», за кермом якого Арсеній Петрович, як суто приватна особа,
розважався 16 лютого на Проспекті Перемоги, є власністю Верховної Ради.
При цьому Верховна рада не видавала доручення своєму Голові на право
керування цим транспортним засобом. А міліція – не мала права видавати
дозвіл на встановлення проблискових маячків синього й червоного кольору
під радіаторною решіткою. Оскільки, відповідно до Указу Президента
України від 30 березня 2005 року № 567 «Про заходи щодо впорядкування
використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв та
номерних знаків на службових транспортних засобах» та Інструкції «Про
порядок видачі та обліку дозволів на встановлення та використання
спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв», затвердженої
Наказом МВС України від 22.08.2005 №364, подібні маячки дозволяються
встановлювати виключно на оперативних транспортних засобах МВС України,
СБУ та Управління державної охорони України. Дякуючи Богові, Верховна
Рада України доки що до переліку оперативно-розшукових органів не
віднесена.
Той факт, що державний номерний знак АІ 2025 АС, встановлений на
належному Верховній Раді автомобілі «Тойота Лендкрузер», є липовим,
Арсеній Петрович, звісно ж визнав. Бо діватися нема куди, оскільки в ДАІ
під цим номером зареєстрований лише один автомобіль – отой самий
«Опель-Астра» з Броварів. Але Голова Верховної Ради й тут знайшов вихід.
За словами Яценюка, він використовує держномер, що належить
громадянинові Дядюку, у якості «номерного знаку прикриття». Та ще й
пояснив, що так завжди робиться, щоби інші учасники руху «не з'ясували,
хто проїжджає».
Цікаво, а фальшивого панамського паспорту для «прикриття» в Арсенія
Петровича часом не має? І взагалі, дуже б хотілося б почути точку зору
Генеральної прокуратури на оце саме «прикриття». А також – побачити
справжні документи на той «Лендкрузер». Зокрема – митну декларацію.
Оскільки, як стверджують наші джерела, десь третина автомобілів, що
належать Секретаріату Президента, Кабінету Міністрів, Верховній Раді та
МВС ввезені контрабандним шляхом і тому їздять з фальшивими номерами.
Зрозуміло, що коли ці автомобілі придбавалися, продавцеві сплачувалася
повна вартість машини, начебто вона була розмитнена. А несплачене до
бюджету мито попросту йшло на «відкат» чиновниками з цих високоповажних
структур. Бо все однаково жоден міліціонер не стане «пробивати»
автомобіль, на якому їздить якийсь міністр, Голова Верховної Ради чи
(свят-свят) керівник Секретаріату Президента.
А тепер вдумаємося: Голова Верховної Ради на всю країну визнає, що на
його службовому автомобілі красується номер, який був виданий
Державтоінспекцією зовсім іншій людині на зовсім іншу машину. Цікаво, а
власник держзнаку АІ 2025 АС Роман Дядюк у курсі, що Арсеній Петрович «позичив»
у нього номер? І хто цю фальшивку, цікаво, виготовив? Також цікаво, до
кого будуть претензії, якщо, не приведи Господи, Яценюк зіб’є десь
пішохода, зникне з місця пригоди, а очевидці запам’ятають лише номер
автомобіля-втікача? До речі, хотілося б довідатися, чи не збирається,
часом, Арсеній Петрович піти далі й запровадити практику використання
«для прикриття» фальшивих паспортів інших громадян або фальшивих
правовстановлюючих документів на майно?
І взагалі, чи знає пан Яценюк, що таке номерні знаки прикриття? Мабуть,
ні. Тож розповідаємо. Дійсно, у деяких випадках на оперативні машини,
екіпажі яких здійснюють специфічні розшукові заходи, встановлюють так
звані номери оперативного прикриття. Наприклад – на машини екіпажів
зовнішнього спостереження. Підкреслюємо – на оперативні автомобілі, а
зовсім не на засоби пересування з гаражу Верховної Ради. При цьому номер
прикриття ніколи й ні за яких обставин не може співпадати з реальним
номером реального автомобіля. НІКОЛИ. Тому для подібних цілей
використовуються незареєстровані номерні знаки: або такі, що вже вийшли
з ужитку, або такі, що ніколи раніше не видавалися.
Видача знаків прикриття здійснюється спеціально уповноваженими на те
працівниками ДАІ, а оперативна машина ставиться на особливий облік. При
цьому в базі даних Державтоінспекції цей номер буде зазначений саме для
тієї моделі автомобіля, яку він «прикриває». І не інакше (якщо Яценюк
спробує трохи покумекати, то він зрозуміє, чому саме). Тому ситуація,
коли номер прикриття видається «Лендкрузеру», а в базі даних він
значиться за «Опелем» неможливий. Але власник номерного знаку в таких
випадках не реєструється взагалі або вказується адреса конспіративної
квартири (через це ми й розшукали власника номерного знаку АІ 2025 АС
Романа Дядюка, щоби переконатися в існуванні цієї людини). Натомість
такий номерний знак обліковується особливим способом і про будь-яку
цікавість сторонніх осіб до нього зразу ж стає відомо тій організації,
яка цей номер одержала. Не кажучи вже про те, що фіксація номеру
прикриття в протоколі про адміністративне правопорушення виключається в
принципі.
Щоби Яценюк, нарешті, зрозумів, яку дурню він верзе, йому достатньо лише
прослухати розмову від 11 вересня 2000 року з незабутньої фонотеки
майора Мельниченка. Президент України Леонід Кучма та міністр внутрішніх
справ Юрій Кравченко обговорюють непересічну подію – журналіст Георгій
Гонгадзе звернув увагу на автомобілі зовнішнього спостереження й написав
скаргу в Генеральну прокуратуру, вказавши їхні номери. Подія дійсно
скандальна, оскільки розшифровка «наружки» - це катастрофа для
оперативників, і про це Кравченку доповіли негайно, 6 вересня 2000 року,
коли він перебував у Киргизстані під час зустрічі міністрів внутрішніх
справ СНД. Але цікавий нюанс: тодішній заступник начальника Головного
Управління МВС України в м.Києві Опанасенко, отримавши скаргу журналіста,
спробував був з’ясувати, що це за автомобілі. І при тому, що зовнішнє
спостереження за Гонгадзе здійснювали працівники міліції, навіть
Опанасенко ніякої інформації з бази даних ДАІ одержати не зміг.
Натомість отримав неприємності по службі. Слухаємо запис:
Кравченко: Трошки я тут проколовся. Ну, я тепер думаю, почему
проколовся. Щас доповідаю. Я вийшов на зам начальника по оператівной
города Києва Опанасенка. ..Ну Опанасенко через своїх почал пробівать, що
це за машини такіє. І написав Потебеньку, значить, жалобу.
Кучма: Хто? Опанасенко?
Кравченко: Нє, Гонгадзе.
Кучма: А-а-а.
Кравченко: Ну. Тут он указиваєт номера, які уже унічтожені, значить, год
назад. Я трошки тут тактику міняю, тому, що … Я просто хочу подстр… Я
хочу убрать етого Опанасенка. У мене закрався сумнів, коли мені доповіли
туда в Киргизію, що Опанасенко інтересується номерами, то я сказав:
підождіть, щоб воно…
Як тепер ми знаємо, інформацію про автомобілі зовнішнього спостереження
та їхні номери Гонгадзе отримав аж ніяк не самотужки, а від покійного
«перевертня» Ігоря Гончарова. Так що Арсеній Петрович може розповідати
про свою крутизну та «номери прикриття» хіба власній дружині. Вона,
може, і повірить. А решті громадян цієї держави залишається лише
запасатися попкорном в очікуванні довготривалого сеансу лікування Голови
Верховної Ради від комплексу неповноцінності. А також від брехливості та
лицемірства. Бо спікер українського парламенту, довідавшися про перебіг
засідання в Святошинському райсуді, замість того, щоби, нарешті,
замовкнути, став публічно погрожувати Кожі за те, що той відстоює свої
законні права, а його адвокати надають докази брехливості Яценюка та
вимагають допитати свідків. Арсенію б Петровичу заспокоїтися, але він
продовжує розважати публіку: «Я піду далі в цьому питанні, тому що та
інформація, що була в мене від компетентних органів щодо діяльності цієї
людини, не те що викликає подив - там потрібно розглядати питання на
предмет того, де має сидіти ця людина». Йой, який жах. І куди ж це
збирається йти Голова Верховної Ради? І які такі компетентні органи
надали громадянинові Яценюку інформацію щодо Кожі? І головне – в якому
такому «цьому питанні»?
Звісно, нікуди Яценюк не піде. Хіба лише, якщо його пошлють. Бо
спрогнозувати, чим закінчиться розгляд адмінматеріалів у Святошинському
суді нескладно – радше за все суд просто поверне ці матеріали назад у
ДАІ через явну невідповідність протоколу вимогам Кодексу України про
адміністративні правопорушення. Після чого можна не сумніватися, що
Кожа, якому вже нема чого втрачати, подасть до іншого, окружного
адміністративного, суду позов про визнання недійсним та скасування
наказу МВС України про своє звільнення. І наказ той, завдяки дурості
Арсенія Петровича, буде напевно скасований, позаяк причиною звільнення
Кожі зазначено порушення ним Правил дорожнього руху без обов’язкового в
таких випадках судового рішення. А ще Кожа, якщо Яценюк не заспокоїться,
може запросто звернутися з позовом про захист честі та гідності до
відповідача Верховної Ради й третьої особи Яценюка. Щоправда, це навіть
лікуванням назвати буде не можна. Скоріше – шоковою терапією. Оскільки
бешкетував на Проспекті Перемоги Арсеній Петрович як приватна особа, а
на міжвідомчій нараді він розповідав про середній палець в іпостасі
високого службовця – від імені Верховної Ради. Яка, зрозуміло, не
уповноважувала його робити заяви щодо своїх особистих пригод. Отоді й
насміємося.
(с) Володимир Бойко, спеціально для «ОРД»
комментировать новость
|
